Як писати сцени, які вам не подобаються? 7 дієвих стратегій для письменників

Не всі сцени однаково приємні для автора. Є ті, які пишуться на одному диханні, а є ті, які викликають внутрішній спротив. Любовна сцена, докладний опис битви, бюрократичні діалоги чи пояснення технічних деталей – усе це може відчуватися як «болото», через яке треба продиратися.

Але навіть неприємні сцени можна написати так, щоб вони працювали – і не вбивали вашого натхнення.

1. З’ясуйте справжню причину опору

Почніть з чесності із собою. Запитайте: «Чому я не хочу писати саме цю сцену?»

Які можуть бути відповіді?

• «Це нудно» → тоді копніть глибше. Можливо, сцена не має внутрішнього конфлікту, або ви не відчуваєте її значення для сюжету.

• «Я не знаю, як описати» → бракує знань (наприклад, ви ніколи не писали бійку чи не орієнтуєтеся в історичному одязі).

• «Важко емоційно» → сцена зачіпає особисті тригери чи неприємні спогади.

• «Не люблю такий тип сцен» → наприклад, вам подобається дія, але дратують довгі описи.

Порівняйте своє ставлення як автора і як читача. Якщо ви любите читати цей елемент в інших книгах, але вам важко писати – значить, проблема в техніці. Якщо у чужих творах він вас дратує / наганяє нудьгу – можливо, варто переосмислити потребу в цій сцені.

Практична вправа: напишіть три причини, чому ця сцена вам не подобається. Відкиньте емоційні пояснення («нудно»), залиште конкретні («не знаю, як правильно описати військову тактику»). Це вже точка зростання.

2. Позбавтеся зайвого

Класична порада Елмора Леонарда: «Пропускайте ті частини, які читачі теж пропускають». Якщо вам нудно писати уривок, є шанс, що його буде нудно й читати.

• Подумайте: чи ця сцена реально рухає сюжет уперед?

• Чи вона додає щось важливе до персонажів або конфлікту?

• Чи можна її передати одним реченням у стилі «короткого підсумку»?

Якщо відповідь «так» – сміливо скорочуйте. Іноді одна сильна деталь працює краще за три абзаци опису.

Практична порада: дайте чернетку бета-читачеві. Запитайте прямо: «Яку сцену ви б пропустили?» Якщо збігається з тією, яку вам не хочеться писати – сміливо скорочуйте.

3. Стисніть сцену до мінімуму

Замість того щоб розтягувати нелюбу вам сцену, спробуйте написати коротку версію:

• мінімум опису → лише ключові деталі;

• мінімум діалогу → лише репліки, які просувають сюжет;

• мінімум «води» → жодних відступів, якщо вони не потрібні.

Як написати таку сцену на практиці?

• Виберіть 2–3 деталі, які передають атмосферу чи суть.

• Сформулюйте одне дієве речення, яке рухає сюжет.

• Приберіть усе зайве.

Наприклад: замість довгого опису бенкету – одна фраза:

«У розмовах і тостах минуло кілька годин, і ніхто не помітив, як король вийшов з залу».

Після цього дайте тексту відлежатися, а потім перевірте: чи цього вистачає для логіки історії? Якщо так – сцена виконала свою функцію.

4. Змініть кут подачі

Іноді проблема не в самій сцені, а в тому, як ви її подаєте.

Наприклад:

• Вам нудно описувати дорогу → покажіть її очима героя, який боїться майбутньої зустрічі.

• Ви не хочете писати діалог → спробуйте зробити його дотепним або конфліктним.

• Ви боїтеся, що любовна сцена вийде банальною → додайте несподівану дію, яка її зламає. 

• Любите діалоги? Замість описів зробіть сцену розмовною.

• Вам ближче психологія персонажів, ніж дії? Покажіть сцену через внутрішні думки героя.

• Нудна «технічна» частина сюжету? Стисніть факти і додайте емоційну реакцію персонажів.

Запитайте себе: «Як можна емоційно забарвити сцену, щоб мені самому стало цікаво писати?» Зрештою, не існує «поганих» чи «нудних» сцен, якщо вони виконують свою функцію:

• рухають сюжет;

• розкривають персонажів;

• підсилюють конфлікт;

• створюють контраст перед важливою подією.

Коли ви бачите сенс у написанні, навіть важкий процес стає простішим.

5. Гейміфікуйте процес

Не всі сцени можуть бути приємними. Тому варто зробити з них гру:

• Поставте таймер на 15 хвилин і спробуйте написати максимум рядків.

• Використовуйте «плейсхолдери»: [ТУТ ОПИС БІЙКИ], щоб рухатися далі, і повертайтеся тоді, коли з’явиться більше сил.

• Нагороджуйте себе дрібницями за виконану «важку» частину (кава, серія улюбленого серіалу, прогулянка).

Це простий психологічний трюк: мозок починає сприймати написання як виклик, а не як каторгу. При цьому дозвольте собі писати погано – головне, накидати хоч якусь чернетку. А потім відредагуєте.

6. Вчіться у чужих рішень

Якщо ви застрягли, згадайте книжки чи фільми, де вам подобалися ті сцени, які зараз вас лякають.

• Якщо важко писати бійку – перечитайте кілька майстерних прикладів, розкладіть на конкретні кроки (наприклад, візьміть «Відьмака»).

• Якщо лякає романтика – передивіться діалоги з фільмів/книг, які вам подобаються, і проаналізуйте їх (гарний приклад – «Квартира на двох»).

• Якщо мучить опис обстановки – зробіть фото або знайдіть референси і спробуйте передати атмосферу («Дім на збіччі»).

Перетворіть проблему на тренування. Напишіть 5 мінісцен, які у вас «не йдуть» (наприклад, 5 різних коротких поєдинків). Ваша основна сцена після цього піде легше.

7. Змініть ставлення

Нарешті, головне: прийміть, що не всі сцени приємно писати. Це нормально.

• Є автори, яким легко дається діалог, але важко – опис природи. Є ті, що люблять світобудову, але страждають на любовних сценах. Це не ознака слабкості, а просто індивідуальність.

• Ваше завдання – довести історію до кінця. Часом це означає написати неідеальну чернетку і рухатися далі.

«Погано написана сцена» завжди краще за «ненаписану». Редагувати можна лише те, що існує.

Не всі сцени обов’язково приноситимуть вам задоволення. Але це не означає, що вони приречені бути провальними. З’ясуйте причину опору, спростіть, змініть подачу або зробіть процес грою. І головне – пам’ятайте: у тексті має залишатися тільки те, що працює. Якщо сцена нічого не дає історії – ви маєте повне право її не писати.

Більше цікавого у нашому Instagram.

Тиць сюди